За Київ буде серйозна і гостра політична боротьба

Так було від Кучми до Порошенка: будь-яка нова команда намагалась взяти столицю під свій контроль: якщо не замінити київського мера, то домовитись з ним.

Складається враження, що Зеленський в принципі не довіряє усім чиновникам і керівникам, призначеним з подачі Порошенка. До цього можна ставитись по-різному, та значною мірою це наслідок виборчої кампанії.

Коли йдеться про бажання звільнити Кличка, то це не тільки про Зеленського, а і про керівника його Офісу Андрія Богдана, який більш предметно займається київською темою, що сьогодні підтвердилось у його заявах на прес-конференції. Для самого ж Зеленського найбільш важливим є чинник довіри/недовіри до людини. Перш ніж призначити когось на високі посади та ключові напрямки, Зеленський обов’язково має або знати людину, або з нею зустрітися. А далі все залежить від інтуїтивного сприйняття.

Не варто ототожнювати довіру з лояльністю. Буває так, що лояльність виникає і без довіри. Приміром, Гройсман і Клімкін демонстрували лояльність. І якщо з Гройсманом вийшло радше співіснування, бо Рада відмовилась його звільнити, то Клімкін дуже помітно демонстрував свою лояльність новому президенту. Та далі пішов ланцюжок подій, що посилив недовіру спершу до МЗС, а потім і до особи міністра.

Те ж саме з Кличком. Він від початку був людиною Порошенка. І Богдан невипадково згадав обставини, що передували його призначенню мером — невипадкові зустрічі з Льовочкіним, Фірташем тощо. Тобто чинник недовіри був від самого початку, і думаю, саме з таких міркувань бере коріння ініціатива Зеленського про люстрацію. Технічна проробка, але сама ідея скоріше належить Богдану, який чудово розумів, що Зеленський не довіряє людям Порошенка, а тому просто запропонував звільнити всіх.

Не думаю, що в Богдана особливе ставлення до Кличка. Він просто відчуває, що рухає Зеленським. І якщо недовіра до Кличка є, то його треба міняти. Тим паче, що у його випадку переплелися політичні обставини, особистісні моменти, а може навіть бізнес-інтереси.

Так було від Кучми до Порошенка: будь-яка нова команда намагалась в різний спосіб взяти Київ під свій контроль. Як не поставити свого мера, так домовитись з існуючим. Ще б пак, Київ і столиця, і місце усіляких майданів, тож контроль над київською владою дуже важливий. І це, безумовно, дуже ласий шматок економічно — я би навіть сказав, пиріг. Черновецький промовисто це всім довів. Тож інтерес до Києва великий. І думаю, що не тільки в Коломойського, якого часто згадують, а саме в Богдана. У випадку ж із Зеленським, як я вже згадував, радше спрацьовує особистісний момент.

То кого поставити натомість? Багато говорять про Олександра Ткаченка, генерального директора 1+1, що і він сам опосередковано підтверджує. Зрештою, поєднання цих обставин і породило комбінацію — відсторонити Кличка від посади керівника державної адміністрації, поставивши там свою людину.

Як бути з тим, що Кличка обрали кияни? Так Порошенка теж обрали. Сам факт обрання — історичний. Треба розуміти, що Кличко залишиться київським мером — ніхто його з посади до виборів не знімає. А доти йдеться про те, щоб обмежити владу та призначити керівника державної адміністрації. І на мій погляд, таке двовладдя — ненормальна ситуація.

Це лише перехідний варіант. Судячи з усього, в команді Зеленського міркують над тим, щоб провести дочасні вибори. Питання лише — коли, а також, наскільки законним і легітимним буде виборчий процес. За цей час новий керівник держадміністрації увійде в курс справ, потренується.

У Кличка ще є потенційні інструменти. На відміну від Черновецького чи пізнього Порошенка, він не викликає різкого негативного сприйняття чи агресивної реакції у киян. Ситуація у Києві може і не всім подобається, та ставлення до Кличка помірковане. Нині в нього є проблеми з командою. Частина з різних причин відійшла. Крім того, знову ж таки з різних причин, він втратив команду політичну — майже весь актив УДАРу. Вибори показали, що ті, хто з ним залишився, чи претендує на місце в команді, неконкурентоздатні. Як з такими боротись? Справа ж не так в тому, щоб виграти посаду мера, скільки мати свою більшість у Київраді. Зі союзниками зараз дійсно виникне проблема.

За різними чутками, нині Кличку пропонують повернутись в команду Порошенка. Хтозна, скільки йому це додасть. У всякому разі, на останніх парламентських виборах «Європейська солідарність» отримала друге місце у Києві, та вони навряд виграють вибори місцеві. Ще і союзників треба шукати. Чи готовий Кличко до цього?

Зрештою, попередні вибори мера пройшли без особливої конкуренції. Тож Кличку буде непросто. І не від того, що Зеленський не хоче і буде кандидат від «Слуги народу» — це лише один чинник. У мене є велика підозра, що з’являться як мінімум один-два потужних кандидати на цю посаду, а відтак і на ласий пиріг. У Кличка склався певний імідж, і хоча він має низькі рейтинги по країні в цілому, до третини киян можуть його підтримати.

Чи є потужним конкурентом Ткаченко? Сьогодні потужною є радше команда Зеленського. Ми бачили це на парламентських: люди, яких ніхто не знав навіть у своєму районі, вигравали. І лише через те, що балотувались від Слуги народу.

Безумовно, багато залежатиме від дати виборів. У цьому році чинник Зеленського хоч у менших масштабах, але все ж діятиме. А ось наприкінці року почнеться помітне зниження рейтингу — тарифні та інші проблеми себе проявлять. Електоральний медовий місяць не безкінечний, і питання лише в тому, наскільки таке охолодження буде масштабним і швидким.

Та якщо вибори пройдуть наступного року або позачергово відбудуться навесні, то шанси можуть і зрівнятись. Але в цій гонці може з’явитись Гройсман, а також інші потужні політичні гравці, яким не вдалось проявити себе на президентських і парламентських виборах. Ну або які сподіваються на велику політику. Переконаний, що за Київ буде серйозна, гостра боротьба.

Джерело

Загрузка...