Якщо Зеленський виявиться реформатором, то заслуги Порошенка затьмаряться

Найближчі п’ять років визначать не тільки біографію Володимира Зеленського. Швидше, ці роки визначать наше ставлення до каденції Петра Порошенка.

Новому президенту довіряють 70% українських громадян. За цим показником він абсолютний рекордсмен серед попередників. Але, якщо бути точним, ці цифри — вони не про чинного главу держави. Вони про віру українських виборців у результат свого голосування.

Тому що аж до осені Володимир Зеленський за своїм функціоналом приречений нагадувати британську королеву. Немає сенсу підбивати підсумки його першої «стоденки» — вона припала на виборчу кампанію. Будь-які проміжні підсумки можна буде підбивати лише після другої «стоденки». Яка почнеться вже з вересня.

Саме тоді ми зможемо оцінити законотворчість нового парламенту. Пріоритети президентської команди. Кадрові призначення і масштаб обіцяних реформ. Виборці нового президента отримають підстави для висновків. Приводи для оптимізму і причини для розчарувань. А поки що 70% довіри — це історія про «очікування щастя» та «віру у власні надії».

Але в тому й особливість, що президентство Володимира Зеленського напише не тільки його особисту політичну біографію. Воно ж напише політичну біографію Петра Порошенка.

Ставлення до політика в кінці його каденції завжди залежить від рівня очікувань на її початку. Для багатьох наших співгромадян останні п’ять років стали періодом нездійснених надій. Справедливості заради треба сказати, що й надії були дуже різними. Хтось чекав закінчення війни. Хтось — побутового благополуччя. Хтось — перемоги над корупцією і нових правил гри. Тих, хто відчув себе у підсумку обдуреними, до фіналу каденції Петра Порошенка набралося 80%.

У п’ятого президента були як досягнення, так і провали. Судячи з соціології, більшість українців сьогодні переконані, що других було більше. Список претензій буде явно довгим, і нам залишається лише сперечатися про те, що стало тому причиною. Особиста позиція першої особи чи кон’юнктура обставин.

Будь-яка спроба підбити «гамбурзький рахунок» останні п’ять років зараз приречена. Вона буде впиратися в емоції, когнітивні спотворення й особистий вибір людей, який вони робили на виборчих дільницях. Зрештою, люди — істоти не раціональні, а такі, що раціоналізують. І немає нічого дивного, що сьогодні вони готові виправдовувати наперед своє недавнє волевиявлення.

Ясність з’явиться згодом. Якщо Зеленський виявиться реформатором, то заслуги Порошенка затьмаряться. Якщо суди перестануть бути джерелом корупції — то скепсис більшості виявиться виправданим. Якщо правоохоронна реформа все ж відбудеться — то останні п’ять років закріпляться у свідомості як період втрачених можливостей.

І навпаки. Новий президент може домогтися того, що президентство Петра Порошенка буде сприйматися як період стабільності й відповідальності. Дозволить його прихильникам вимовляти сакраментальне «ми попереджали». Підтвердить їх право заявляти про те, що політика — не місце для дилетантів.

Сьогодні прихильники нового президента переконані у власній правоті. Але в тому й річ, що цей оптимізм — лише оптимізм очікувань. Починаючи з осені його чекає перевірка на міцність — і лише тоді біографія п’ятого президента почне набувати контури і оцінки.

Ошукані очікування завжди схожі на бумеранг. Петро Порошенко знає про це, як ніхто.

Джерело

Загрузка...

Реклама

загрузка...

Поширюйте матеріал

попередня статтяЩо ви розумієте в парламентаризмі?
наступна статтяПочему стоит любить людей
Загрузка...