Вночі з 22 на 23 жовтня я повертався до дому близько другої ночі.
Біля власного будинку з машини вийшов незнайомий чоловік, який попросив запальничку. Подякував, а через секунд 30, коли ми розійшлися, на мене був спрямований перший удар. Удар був направлений у груди. Від неочікуваності я впав на землю.
З машини одразу вибіг ще один чоловік, і решта ударів наносилася виключно разом, і виключно у район голови. Закриваючи своє обличчя, я розгледів лише берці. Як не дивно, але я навіть зумів підвестися і спробував втекти, але, стікаючи кров’ю, далеко втекти мені не вдалося.
Впав, відчував, що бігти я більше не можу, вони скористалися моментом, і моє пекло продовжувалося. В один момент їх не стало…
Можливо, цьому сприяв той факт, що я голосно кликав на допомогу. Акції протесту і не так навчать кричати.
Дійшовши до власної квартири, викликав швидку. Мене одразу ж було госпіталізовано до БСП у Києві, де виявилося, що в мене струс головного мозку, гематоми та розбита голова. Варто зазначити, що у мене нічого не відібрали, мені нічого не говорили.
Їх в обличчя і марку машини я не пам’ятаю. Не хочу пов’язувати це з політичною діяльністю, але факт є фактом.
координатор організації “Воля нації”, громадський активіст
