«Закон один для всіх» — написав Юрій Віталійович Луценко у себе на фейсбуці, описуючи затримання заступника міністра з питань ТОТ.
Важко не погодитись з генеральним прокурором, що закон таки дійсно, один для всіх.
Тільки тоді де закон для замовників вбивства Каті Гандзюк? Мангер, Гордєєв, Рищук.
В законі сказано, що вбивці мають сидіти.
А от у реальності, змодельованій ГПУ, всі троє нині на волі.
Де закон для виконавця третього замаху на мене Олександра Ісайкула, який ще 17 березня покинув Україну, не повертається, і навіть не в розшуку?
Де закон для Труханова і Галантерніка, які замовляли напади на активістів в Одесі, де дивом ніхто не загинув?
Де закон для вбитого Миколи Бичка, справу котрого закрили як «самогубство»?
Де закон у справі Кернеса, коли прокурори перестали ходити до суду?
Де закон для Скорика, якого ще 2 роки тому Луценко обіцяв посадити протягом тижня, і який зараз хоче брати на поруки організатора проросійського заколоту 2 травня в Одесі?
Де закон для Медведчука, Портнова, Шуфрича та ще зо дві сотні топ-пособників російських окупантів і ригів?
Всі вони мають бути вдячні та носити на руках генерального прокурора.
Бо він їх захищає.
Не закон, а саме їх.
І, зрештою, давайте згадаємо як той самий закон нагнули під Луценка, щоб призначити його на посаду.
Мені смішно і боляче читати оце «закон один для всіх» від гаранта беззаконня та несправедливості в країні.
Луценко каже що йому соромно за Гримчака.
Мабуть, це якийсь фантомний сором.
Бо якби Луценко здатен був відчувати сором, він би вже давно згорів живцем прямо на роботі.
«Закон і справедливість» — офіційне гасло ГПУ.
Це те саме, що Чикатило казав би «Діти понад усе» або Гітлер називав би себе семітом.
Все як по Орвеллу.
Але карма є. І я вірю, що Юрій Віталійович від долі отримає сторицею.
І тоді буде дійсно Закон один для всіх.
Вже без додаткових сенсів.
