Короткий аналіз запропонованого урядом закону про ринок с/г землі показує, що всі ті запобіжники, про які говорять «реформатори» по факту працювати просто не будуть. Це буде справжній земельний хаос, з усіма негативними наслідками.
Земля іноземцям
Перше і головне – законопроект скасовує мораторій на купівлю-продаж с/г земель, але при цьому не встановлює ніяких обмежень на купівлю с/г земель юридичними особами, що зареєстровані в Україні, але належать іноземцям. Так, фактично іноземні компанії, отримують право вільно купувати українські с/г землі.
Таким чином, норма закону про те, що іноземні громадяни не можуть володіти с/г землею в Україні перетворюється на фікцію, а точніше на обман. Володіючи компанією іноземець фактично володіє і її активами, в тому числі і с/г землею.
Володіння іноземцями землею через юридичні особи створює сприятливий ґрунт для фінансових спекуляцій коли с/г земля використовується як об’єкт торгів, а не як фактор виробництва. Тому в країнах ЄС, багатьох штатах США та інших країнах існують досить жорсткі обмеження на купівлю та продаж с/г земель. Наприклад, у Франції діє правило – іноземець може купити с/г землю, у тому числі, як фізична особа, якщо він сам її обробляє і живе там, де вона знаходиться. Іншими словами, іноземець може купити с/г землю, виключно якщо він залишається іноземцем тільки формально, а по суті перетворюється на французького фермера.
Лишається тільки здогадуватися, чому український Уряд вирішив зробити рівно навпаки – створити тепличні умови для земельних спекулянтів, а не для іноземних фермерів, які вирішили пов’язати своє життя з Україною. В результаті один з членів ВАР, голландський фермер Кейс Хусінга, що живе в Україні більше 17 років і створив тут передове молочне господарство, не зможе купити землю в особисту власність, а фінансисти Лондона, Нью-Йорка, Берліна або Дубаї, за допомогою власних юридичних осіб отримують можливість купувати і продавати українську землю с/г призначення по десять разів на день навіть не з’являючись в Україні.
Вперед до земельних латифундій
Законопроект пропонує встановити ліміт на кількість с/г землі, що може належати одній українській фізичній або юридичній особі з урахуванням пов’язаних осіб. Для області це не більше 15%, для всієї країни це 0,5%.
Таким чином, один український олігарх зможе легально скупити 200 тис гектарів землі, що буде коштувати приблизно 400 млн доларів. Звичайно, це немало, але хоч якийсь обмежувач зростання земельних латифундій!
Якщо ви так подумали, то ви попалися. Ці обмеження – фальшивка. Справа в тому, що згідно Цивільного кодексу України право власності складається з права володіння, що означає можливість власника мати майно у своєму безпосередньому віданні, підкреслюємо безпосередньому, права користування і права розпорядження. Ніякі пов’язані особи, тим паче пов’язані через материнську компанію, не можуть здійснювати відповідні права по відношенню до власності іншої юридичної особи.
Іншими словами, власність компанії 1, не знаходиться у власності компанії 2, навіть якщо вони обидві мають спільну материнську компанію. В результаті, дана норма обмежує площу с/г земель яка безпосередньо належать українській юридичній особі, у випадку розширеного тлумачення – юридичним особам які знаходяться в її власності (що є вже дуже сумнівним), але не спільну площу с/г земель, яка належить компаніям, що знаходяться у власності іноземної юридичної особи.
Тому, умовний «Сорос» або «Ротшильд» має повне право скупити хоч всю українську землю. Для цього йому буде потрібно рівно 200 дочірніх компаній зареєстрованих в Україні, кожній з яких буде належати 0,5% всіх с/г земель країни.
Щоб запобігти даній колізії, автори законопроекту мали обмежити площу с/г земель, що належить за правом власності групі пов’язаних осіб, причому як українських так і іноземних, а не окремій юридичній особі. Зауважу, що саме такі формулювання пророблялися багатьма експертами, але чомусь не увійшли до законопроекту.
Не спійманий не злодій
Ще одна прогалина, яка дозволяє ігнорувати встановлені законом обмеження на концентрацію с/г земель в одних руках створює введений ним же механізм контролю. Він елементарно він елементарно обходиться без будь-яких наслідків для махінаторів.
Справа в тому, що згідно з нормами законопроекту, перевірка того чи не намагається покупець зібрати більше с/г землі ніж дозволено законом, проводиться тільки в момент купівлі самої землі. Однак, якщо український олігарх або іноземний мільярдер вирішить купувати не саму землю, а юридичні особи, які нею вже володіють, то такі операції перевірці не підлягають. У свою чергу, саме по собі перевищення допустимого обсягу землі у власності однієї людини або юридичної особи, що виникло внаслідок такої діяльності, не є підставою для скасування угоди і позбавлення його права власності на землю. Іншими словами, вчасно не спійманий – не злодій, чи закон для дурнів, а розумні вже знають як його обійти.
Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, Тимофій Милованов, не втомлюється повторювати, що Уряд буде моніторити хто і скільки купує с/г землі, і у разі виявлення зловживань, ініціює зміни в закон. Однак, це буде той самий випадок, що описується в прислів’ї – «пізно пити боржомі, коли нирки всохли». Закон зворотної сили не має, тому щоб потім не придумав Уряд, земля залишиться у власності того, хто її скупив, нехай і використовуючи обхідні схеми.
Купимо землю та кріпаків
Якщо площа с/г землі, що може бути куплена в рамках області чи всієї країни хоча б формально обмежується, то на рівні ОТГ, звичайної територіальної громади, або району такі обмеження повністю відсутні. Таким чином, одне господарство може купити хоч усі землі навколо села.
Виникає риторичне питання, наскільки місцева влада зможе бути незалежна від господаря всієї с/г землі. Відповідь відома – і місцева рада, і всі інші будуть змушені підкоряться такому місцевому супер-олігарху, просто тому, що це буде майже єдиний платник податків і працедавець в громаді. В результаті політичні права жителів такої громади, також перетворяться на фікцію. Обирати владу будуть не вони, а Господар.
У тому, що такий сценарій більш ніж реальний легко переконатися якщо взяти до уваги, що найбільші українські аграрні холдинги обробляють по 600 тис га землі, а площа більшості ОТГ не дотягує і до 20 тис га, територія ж звичайної сільради рідко перевищує 5 тис га. Зараз багато холдингів обробляють всі землі в межах ряду громад, однак зараз вони змушені рахуватися з інтересами власників паїв, оскільки ті можуть відмовитися здавати їм землю в оренду, а після продажу землі цей стримуючий фактор зникне.
Росіяни йдуть
Законопроектом окремо передбачені доповнення в закон про санкції, що дають право Президенту забороняти набувати у власність землю окремим юридичним та фізичним особам. Очевидно маються на увазі юридичні особи, що належать росіянам. Здавалося б, норма дуже правильна і патріотична, виникає тільки одне питання – а яким чином, президент або СБУ збираються виявити всі ті сотні і тисячі юридичних осіб, які зареєстровані російськими олігархами в офшорах, причому на паспорти країн ЄС, США, Швейцарії та ін. і зараз ніяк себе не проявляють?
До теперішнього часу нашим правоохоронцям не вдавалося виявити всю власність і кошти, що вивели з України в офшори українські олігархи. Тоді чому ми сподіваємося на те, що ми зможемо розкрити росіян, які за документами зовсім не росіяни? Нагадаю, що Російська Федерація інформацію про своїх громадян не видає. Тобто довести, що та чи інша особа громадянин Росії, можна тільки якщо це загально відомо, вона сама зізнається або випадково десь «засвітить» свій російський паспорт.
