"Правий сектор" намагатиметься змусити президента скласти повноваження головнокомандуючого

Вчора я на півдня приїздила у Київ – на з’їзд ПС і віче на Майдані і зараз знову вертаюся “в зону”.

Віче було – просто клас! Під сценою – не менше п’яти тисяч людей. Було ще багато людей, що стояли навколо і слухали трохи з відстані, їх важко було порахувати. Влітку, у будній день, без тривалої інформкампанії – це сила. Промови Дмитра Яроша, командира ДУК Андрія Стемпіцького і ще деяких промовців, зокрема, комбата ОУН Коханівського, вітали вибухами оплесків, скандували “Дякуємо!”.

Окремо хочеться сказати про коментарі до мого минулого поста з інформацією про з’їзд ПС. Ніколи ще не бачила в одному місці стільки порохоботів і мінстецівських тролів. Їхнє миттєве й бурхливе реагування мене порадувало. По-перше, це означає, що ми таки зачепили їхніх роботодавців за живе, по-друге – можливо, ви здивуєтесь, але мені подобається, що в Україні нарешті навчаються вести інформаційні війни. Що поки що в інтересах Порошенка – це вже деталі, головне, що пропагандисти навчаються працювати. Згодом буде у них інший, кращий хазяїн, а навички залишаться. Бо раніше на цьому полі було взагалі порожньо, і цю порожнечу заповнювали собою кремлеботи. Зараз у них потроху з’являється конкуренція. Це однозначно добре.

Водночас особисто я поки що не знаю, що з цим робити. Зрозуміло, що коли коментатор у брутальних виразах поливає брудом тебе, твій народ, твою державу і твою ідею – він підлягає бану.
А якщо він пише, приміром: “Такими заявами ПС знищив сам себе”? Я таких не банила зроду, мені не треба, щоб усі хвалили ПС або щось інше, про що я пишу. Бо соцмережі – не пропагандистські листівки, вони існують для обміну думками і з’ясування об’єктивної картини. Завдання ж будь-яких тролів – за допомогою масових однотипних коментарів створити у читачів враження, що весь народ засуджує тих, на кого їх напустили, і підтримує тих, на кого вони працюють. А всі інші голоси заглушити власною кількістю і активністю.

З одного боку, негарно надавати їм таку можливість. З іншого – якщо я всіх таких перебаню і залишу лише тих, хто підтримують мене і ПС – це буде така сама брехня, тільки в інший бік.

Що ж я, маю по декілька разів перечитувати кожен негативний коментар, далі ретельно вивчати профайл його власника і, як суддя, виносити рішення – належить написане людині з власною думкою чи клавіатурному вояку Мінстеця?

Мені що, більше робити нема чого?

Я вчора на вічі ледь не впала, бо перед тим на фронті мала дві доби без сну і на страшенних нервах. На повноцінні клавіатурні війни мене зараз не вистачає.

А порохоботи ще й ображаються, пишуть, що ніякі вони не порохоботиСмайлик «smile» Народ, я в інфовійнах вже років десять, я вас наскрізь бачу. І знаю навіть, чого ви кинулись “мочити” ПС після оголошеної нами ВІДМОВИ від збройного повстання проти влади – так, ніби ми оголосили протилежне.

Бо нагорі від нас чекали значно радикальніших дій і заяв. І напередодні ви отримали відповідні темники, переробити які не встигли.
Ось так все просто. А ви тут моралізаторство розвели.

І якщо ви стверджуєте, що ви не порохоботи – виходить, що ви ідіоти. Не тому, що не підтримуєте все, що робить ПС. Ваше ставлення до ПС – це ваша особиста справа. Але підтримувати цю владу – СОРОМНО.

Соромно, коли страшна війна, яка йде вже другий рік і забрала тисячі життів, називається антитерористичною операцією.

Соромно, коли генералам показують на карті майбутній котел і пропонують план військової операції для його уникнення – а вони просто дивляться, як барани, і не розуміють, про що йдеться.

Соромно, коли в армії тотальна пиятика і пов’язані з нею жертви, а трибуналів, щоб це спинити, немає.

Соромно, коли військові, політичні, адміністративні керівники вирішують одразу багато важливих питань: як отримати відкат, чи як добути зірочку, чи як не засмутити начальника – замість одного великого питання: як перемогти у війні.

Соромно, коли військовослужбовець ВМФ на лист до Міноборони з проханням закупити для кораблів засіб від тарганів, бо заїдають, отримує відписку з формулюванням: це неможливо, бо засоби від тарганів не стоять на озброєнні української армії.

Соромно, коли із зібраного волонтерами до бійців дійде лише те, що волонтери особисто привезуть до військової частини або відішлють Новою поштою на ім’я бійця, якому довіряють.

Соромно, коли лідер і головнокомандувач воюючої держави має бізнес у країні-агресорі.

Соромно, коли його головною проблемою є не ворог, а українські добровольчі рухи.

Це не означає, що цю владу вже завтра треба виносити БТРами. Робити треба лише те, що є доцільним, і лише тоді, коли воно є доцільним. Але розуміти, що у твоїй державі відбувається, зобов’язаний кожен.

Далі – кілька тез для тих, хто не є порохоботом, але кого все ж таки шокувала фраза про те, що ПС на даному етапі відмовляється від збройного повстання проти влади (До речі, була б я вчора не настільки втомлена, сформулювала б “від силового протистояння з владою” – це абсолютно те саме, але шокує чомусь менше

Намагаюся зрозуміти, чому вас це могло шокувати – не намір це зробити, якого немає, а сама думка про таку можливість. Тим більше, після Майдану, де було класичне силове протистояння з владою, а в останні дні – із застосуванням вогнепальної зброї. Ви ж, сподіваюся, не думаєте, що стріляли лише “беркути”?

“Беззаконня”? Так у нас вже більше року нема закону. Йде незаконна війна на сході (див.вище). У нас незаконні добровольці, незаконні волонтери і незаконні блокпости на Закарпатті. Оскільки влада не наважилася визнати війну війною – усе, що стосується війни, автоматично витіснилось у площину беззаконня. Згідно закону в нас нині хіба що кишенькових злодіїв ловлять (і то, якщо чесно, не певна).

Не можна достроково міняти владу, бо зараз війна? Так у війні-то вся і справа. Народ не підніме зброї проти влади, яку можна переобрати, а Порошенко, на відміну від Януковича, ще не продемонстрував з усією чіткістю, що переобрати себе не дозволить. Але коли там наступні президентські, в якому році? І що до того часу буде з Україною? У найкращому разі – ще чотири роки сидіння в окопах уздовж лінії розмежування. У кого залишилося бажання там сидіти – будь ласка.

Дострокові президенські вибори? На них може перемогти тільки один з політиків першого ешелону, тобто, член старої команди, нова дупа на золотому унітазі, яку вже зараз знає вся Україна і яка здатна витратити мільйони на виборчу агітацію. І знов ті самі “договорняки” з ворогом.

Хочу спитати у тих, хто воює, і тих, хто у будь-який спосіб допомагає фронту (решту вважаю позбавленими права голосу): задля чого ви це робите? Думаю, більшість скаже: для перемоги.
Чи скаже хто-небудь: задля лінії розмежування (випадково зараз набрала “розмужування”, очепятка за Фрейдом), створення нейтральної зони, відведення озброєння калібром більше (або менше – неважливо) 100 мм?

Що у нас віджимають наші землі і наша влада на це згодна – нормально?

Що якщо ми це дозволимо, станемо для світу “тєрпілами”, слабаками, з якими можна не рахуватися – нормально?

Що там лишаються напризволяще тисячі наших людей – нормально?
Це ж ватні геббельси створюють враження, що їх там нема, а ми змушено їм підігруємо. Я, наприклад, проукраїнських донбассців бачу щодня, але інтерв’ю навіть не намагаюся записати, бо якщо буде ворожий наступ, з ними розправляться.

Ми більше року ризикували життям, втрачали друзів, віддавали на фронт останнє – заради цього?

Вочевидь, уся проблема в тому, що дуже багатьох наших співвітчизників ця війна не торкнулася. І вони навіть уявити собі не можуть те, що кожен фронтовик і кожен волонтер знає просто так, не замислюючись, як перший стовпчик таблиці множення.
Так не повинно бути.

Вони – значна кількість фронтовиків і волонтерів – і вимагають від ПС
якнайскоріше взяти владу – байдуже, якими шляхами, а коли ми заявляємо, що поки що не готові до такої відповідальності, розчаровуються – мовляв, ми такі самі, як інші.

Набагато активніше й неприховано силового захоплення влади від нас вимагає вата, путінська агентура. Причому обов’язково саме зараз – коли ми ще не вилучили з-поміж себе окремі важко контрольовані “двіжуючі” елементи і поки ще не вся
Україна настільки зненавиділа цю владу, що зрадіє будь-якій альтернативі. Запутіні потрібен хаос і кривавий бардак, чого ми за будь-яку ціну не допустимо.

Ідеальна ситуація, як на мене – дотиснути Порошенка, щоб він на час війни залишив собі лише політичні повноваження, а Головнокомандувачем призначив одного з толкових фронтових командирів.
Дотиснути його буде важко. На відміну від Януковича, він не боягузливий бандит, а достатньо сміливий олігарх. Він не хамло, не агресивна нікчема і міг би бути непоганим президентом для перехідного періоду – якби не війна. А керувати державою у військовий час він не годиться і мав цілий рік, щоб це довести.

Тому давайте без істерик, без спонтанних створень собі месій і таких самих бурхливих розчарувань. Давайте працювати, знищувати ворогів і лікувати нашу державу – як і годиться, для початку випробувавши усі консервативні методи і тільки якщо вони не допоможуть, вдаватися до хірургії.

П.С. Порохоботів і мінстеців попрошу мати совість і взяти відпустку. Бо вчора ваша активність межувала з непристойністю.

Олена Білозерська

Загрузка...