Політична гра Росії перетворилася на політичне фіаско

1) зміни до конституції прописані в мінських угодах. Якщо хтось був проти, чому мовчав тоді?

2) головний аргумент західного світу щодо продовження санкцій проти росії – невиконання мінських угод. Якщо Україна також не виконує мінські угоди, це привід або зняти санкції з росії, або накласти санкції і на нас (наприклад, за обстріли Донецька і Луганська). Ви думаєте, таких розмов на заході немає? Ви думаєте там немає корисних ідіотів? Ви помиляєтеся

3) порівняння Мінська з Дейтоном – згубна риторика. Дейтон закріплює значний вплив Републіки Српска на зовнішню і внутрішню політику Боснії-Герцеговини, зокрема через потрійне президенство, тобто постійну присутність сербів на верхівці. У мінську і близько цього немає

4) мінськ – це поверхня. Глибина проблеми полягає в тому, що після усієї цієї війни Росія не зможе сказати, що вона повертає Донбас Україні. Щоб сказати це публічно, путіну треба влаштуваи в Росії якийсь новий адський кошмар на кшталт Чечні, через який всі забудуть про Донбас. Це навряд чи станеться. А без цього кошмару повернення Донбасу означатиме поразку Росії. Бо бувають ситуації, коли ти програєш саме від своєї сили, бо всі розуміють, що відповідальний саме ти. Ну а мінськ передбачає повернення Донбасу Україні, бо його кінцевою точкою є відновлення Україною контролю за кордоном

5) у цих умовах мінськ виглядає як велика димова завіса. Всі розуміють, що повністю його не буде виконано. Тому мінськ і його виконання – це гра в імітацію. Трагедія Росії полягає в тому, що їй ця гра, яка вдавалася в Криму, уже не вдається. Виступати зараз проти виконання мінську з боку України означає давати путіну шанс на спасіння

Володимир Єрмоленко

Загрузка...