Депутати від президентської партії змагаються в чесності і проходять перевірку на “поліграфі”, сам глава держави демонструє свою повну зневагу до розділення гілок влади у демократичній державі.
І віддає народним обранцям розпорядження прямо у відеозверненнях, журналісти жваво обговорюють, чи мав місце факт корупційного підкупу “слуг народу”.
І всім учасникам і глядачам цієї самодіяльної клоунади не спадає на думку одне просте запитання: а що відбувалося – і буде відбуватися – з законопроектами, які взагалі не обговорюються на комітетах? Які ухвалюються в так званому “турборежимі”? Які писалися невідомо ким, невідомо як, невідомо чому. Хіба автори цих законопроектів проходили перевірку на “поліграфі”? Хіба в цих законопроектах не могла бути корупційна складова? Хто це перевіряв? Коли? Або в офісі президента і в уряді не можуть перебувати корупціонери, які візьмуть у “потрібних людей” гонорар за “правильний” текст закону? Або у “Слуг народу” як у “Фермі тварин” Оруелла – рівність, та не для всіх?
Хочу нагадати, що коли ці побоювання висловлювалися вголос під час запуску “турборежиму” – і опозиційними депутатами, і журналістами, і просто людьми, які ще не втратили голову в тому божевіллі, в яке занурилася наша країна після катастрофи президентських і парламентських виборів 2019 року, всі ці припущення з обуренням відкидалися і самими представниками влади, і їхніми завзятими прихильниками. І коли говорили, що спішно ухвалені закони необхідно піддати серйозній експертизі на предмет наявності в них корупційних лазівок – тільки сміялися. Тому що ми зараз влада, нам все можна, підпалюй, дави гусей! А тепер – “поліграф”!
І це тільки початок тієї каламутній хвилі тотальної корупції і дилетантизму, яка загрожує змити саму Україну.
