“Олігархи” виховують українців

Підпал будинку колишнього глави Нацбанку Валерія Гонтаревої, як і всі інші негаразди, які звалилися на неї та її родину в останні місяці – це просто виховний процес.

Так олігархічні клани після недовгих п’яти років відносної свободи знову повертають українське суспільство до звичного йому стану олігархічного рабства.

Гонтарева під час свого перебування в Нацбанку пішла на санацію банківської системи не від хорошого життя, а на вимогу Заходу.  Без цієї санації, без націоналізації “Привату” просто не було б західної фінансової допомоги.  І без цієї допомоги українська економіка просто загинула б – і це в першу чергу позначилося б на інтересах тих самих “маленьких українців”, які потім привели до влади тих, хто ненавидить Гонтареву за те, що вона зробила.

Але справа не тільки в Гонтаревій. Всіма цими підпалами всім іншим чиновникам просто сигналізують: слухати треба не Захід, слухати треба нас.  І приймати такі рішення, які не обмежують наші інтереси.  Навіть на шкоду будь-яким домовленостям із Заходом.  Навіть на шкоду національним інтересам.  Якщо стоїть вибір між нашими грошима і економікою – плюньте на економіку.  Якщо стоїть вибір між нашим бажанням заробляти в Росії і Україні – плюньте на Україну.  Україна – ніщо.  Гроші – все.

Я не сумніваюся, що велика частина українських чиновників – цих професійних пристосуванців – урок засвоїть, чого б не засвоїти.  А тих, хто виявиться не здатний засвоїти – просто виженуть.  Ну або на них чекатиме доля Гонтаревої – хоча аж ніяк не у кожного українського чиновника є здібності і можливості знайти роботу в Лондоні.

А з «маленькими українцями» попрацює телебачення.  Щоб вони не думали, що їх в черговий раз обдурили, їм покажуть якийсь черговий телевізійний серіал.  Ну або замінять виконавця головної ролі на Банковій – які проблеми!  Тепер роль президента зможе виконати кожен.  Єдина обов’язкова умова – розуміти роль олігархів в економіці.  І займатися деолігархізацією так, щоб нікого не образити.  А деяким навіть дати можливість примножити капітал.  Адже скоро буде земля і нові заводи.  Не хотілося б, щоб у українців були ілюзії щодо того, хто все це купить.

Але ілюзії будуть, я не сумніваюся.  Кріпак, у якого є віра в те, що він сам вирішує свою долю, є набагато зручнішим для “господарів життя”, ніж кріпак, який розуміє своє рабське становище.

Адже у такого кріпака може хоча б з’явитися бажання здобути свободу.

Загрузка...