Ох мене ж і вкурвлює цей Брагарь, як квінтесенція загальної лінії “Слуги народу” в гуманітарній сфері

Щодо скандалу з російським серіалом в автобусі, через який дві волонтерки опинилися на дорозі.

Сьогодні дещо несподівано для себе виявив, що існує “сиквел” цієї історії, який розкручує юний нардеп від “Слуги народу” Євгеній Брагар. Чомусь його на цьому переклинило, він строчить пост за постом про те, як через “дівчат націоналістичних поглядів” постраждали ні в чому не винні водії. А ось уже накрапав і депутатське звернення до перевізника, щоб водіїв “припинити утиски і поновити на посадах”.
За висновком “слуги”, жертва – це воділа, який крутив у бусі піратський російський серіал. Тоді як Ярина Чорногуз (Yaryna Chornohuz) і Настя Конфедерат – ті самі “дівчата націоналістичних поглядів” – принижували чиюсь національну честь і розпалювали національну ворожнечу.

Ще раз, блть. Для розуміння картини. Західна Україна. Військова волонтерка, парамедик повертається з похорону свого коханого, якого вбили хуйлостанці на Донбасі. Їй не подобається російське кіно в автобусі. Деталі скандалу в нашій бульбашці, певно, знають усі.
Але, сука, депутат Брагарь із наполегливістю, вартою кращого застосування, переконує, що піратський показ російського кіно в бусі не заборонений ніякими законами, і вимагати його вимкнути – це “розпалювати національну ворожнечу”. Бо, бачте, більшість пасажирів нібито проголосували “за”.

Рілі? А якщо більшість пасажирів буса з подачі шофера проголосує за перегляд порнхаба? Що тоді – висаджувати незгодних?

Ох мене ж і вкурвлює цей Брагарь як квінтесенція загальної лінії “Слуги народу” в гуманітарній сфері.
Якраз сьогодні подивився “Забороненого” по Мегого (раджу, до речі). Ще більше завівся.

Цей допис не про рівень розвитку і не про знання законодавства депутатом 1994 р.н.
І не про те, що там у Євгенія (не Євгена, а саме Євгенія, це теж показник) з військовим обов’язком.

Допис – про, власне, о*уївшість ось таких молодих довбодятлів.

Бо за такі виступи у 2014-2015 роках депутата змушували б вибачитися, а перед тим – добре поганяли б сцяними ганчірками, поливали б зеленкою, відправляли б на нічліг у сміттєвий бак. І мали б рацію.

А зараз ця школота, яка виросла під час війни не помічаючи цієї війни, поплутала береги і жене на військових.
(Не те щоб військові і волонтері були завжди праві, звісно, але в даному випадку – якби очевидно, де плюс, де мінус.)

Євген зі своєю страстю наслідувати Зе-команду про “давайте спросим у народа” чи то не доганяє, що в питаннях захисту української мови, обмежень для російської у сферах послуг і на транспорті, у підтримці військових і волонтерів суспільство якраз визначене. Див. соціологію.

Чи то вважає, що тренди у владі помінялися і їхня компашка із сивохами, дробовичами та іншими любителями “сходитися посередині” взяла бога за бороду і може робити те, чого п’ять років тому не дозволяли собі навіть риги.

Євген у будь-якому випадку неправий. Він мав би зупинитися, обдумати свою поведінку і вибачитися.

І ще. Мені цікаво, що чи хто керує вчорашнім студентом істфаку Брагарем аж так, що саме він – а не Шуфрич, Бойко там чи Бужанський на товстий кінець – строчить пости й дописи на захист руского міра в Україні?

Бо це ж мазохізм якийсь. У коментах до останніх дописів йому насовали по самі гланди тисячі представників громадськості. А Євген робить усе, щоб відгрібати й надалі. Причому, може бути, не лише вербально.

Джерело

Загрузка...