Наші бранці перетворились на складову «політичного процесу»

Сьогодні ми є свідками піку цинічного використання полонених в якості «політичного товару».

Кілька слів про болючу і брудну тему – про полонених.
На початку війни на Сході, яку Росія розпочала в 2014-му році, ситуація зі звільненням полонених значно відрізнялась від нинішньої.

Командири та рядові бійці можуть розказати багато випадків, коли полонених звільняли, обмінюючи на “сепарів”, без втручання вищого керівництва: завдяки прямим контактам з очільниками бандформувань. На той час цей процес не був структурованим та політизиваним: кожен вирішував це питання на власний розсуд.
Приблизно в той час почали з”являтись і “професійні” перемовники, які, здебільшого, здійснювали не обмін, а викуп полонених бійців, перетворюючи заручників на “живий товар”.

Вже тоді, в далекому 2014-му до нас в “Народний тил” приходили батьки та побратими бранців і розповідали шалені історії: про те, як вимінювали полонених на цигарки, про те, як “професіонали”, отримавши гроші від родичів, просто “зникали” з ними… Тьма болю, горя, крові, бруду і… грошей.

Саме тоді я і прийняв рішення: попри всі мольби родичів, я категоично відмовився приймати участь в цьому процессі. Адже, досліджуючи війни в Чечні, я багато читав та дивився відео про жахи “торгівлі людьми”…

Приблизно в середині 2015-го року росіяни почали процес звільнення/обміну заганяти під свій контроль, усуваючи від нього “польових командирів” (декого, навіть, доводилось фізично знищувати). І з того моменту, наші бранці перетворились на складову “політичного процесу”.

Доходило до того, що росіяни ставили “господарські вимоги”: якщо хочете звільнити – дайте електроенергію, включіть воду, відведіть свої підрозділи…

Сьогодні ми є свідками піку цинічного використання полонених в якості “політичного товару”.

По сто разів на добу з певних ЗМІ лунають тези: “лише Віктор Медведчук здатен звільнити наших хлопців”, “Київ нічого не робить для звільнення, а от Медведчук…”, “тільки Медведчук звільнив більше 400 наших полонених”…

Це не що інше, як брудна та цинічна політика – використання заручників задля просування кума Путіна в політичному просторі України!

І зараз, коли команда ЗЕ заявила про недоцільність долучення Медведчука до переговорів в Мінську (дякую за принциповість!), команда КУМа лупить з усіх “інформаційних гармат” по новообраному Президенту: “Зеленський – другий Порошенко”, “Зеленський нічого не робить…”, “тільки Віктор Медведчук, а не Зеленський…”. Нічого дивного – вибри! І Медведчуку потрібно консолідувати своїх прихильників, повернувши їх з лона “Слуги народу”.

Абсолютно зрозуміло, що справжній “володар” не буде підігравати Президенту України – навіщо? Путіну треба просувати свого КУМа, з його “мирним планом”! Путіну потрібно завести в Раду якомога більшу кількість депутатів під прапорами “За життя”, аби потім тиснути на українську владу зсередини – з Парламенту.

Тож, нажаль, я не бачу передумов для звільнення в найближчій перспективі. Хіба, Медведчук злітає в Москву (в черговий раз) і звідти нам показово видадуть невеличку групу полонених під гаслом: “ВІктор Медведчук домовився!”, “Віктор Медведчук звільнив!”…

Джерело

Загрузка...

Реклама

загрузка...

Поширюйте матеріал

попередня статтяЗеленский ничего не обещал
наступна статтяПро що говорять партійні списки
Загрузка...