Мир на Донбасі. Що Київ може запропонувати Москві?

Коли українські політики говорять про переговори з Москвою, у мене лише одне запитання. А що вони можуть запропонувати?

Дві столиці продовжують сперечатися про формулу повернення Донбасу. Кремль хоче, щоб Україна амністувала бойовиків, легалізувала їх за допомогою виборів і закріпила особливий статус Донбасу в конституції.

Ця вимога залишається незмінною останні кілька років. Попередня влада відкидала цей алгоритм — і дуже швидко в Москві її оголосили «ворожою». Нові мешканці Банкової почали з того, що заявили про плани повернутися за стіл переговорів. Повернути території, полонених і політв’язнів. І у активної частини суспільства виникли підозри.

Втім, останні дні офіційний Київ говорить про те, що не збирається поступатися в принципових речах. Наполягає, що вибори неможливі без виведення військ і передачі контролю над кордоном. Підкреслює, що спершу доступ на окуповані території повинні отримати українські закони, ЗМІ та політичні партії. Українська влада запевняє, що лише з цих позицій мають намір вести переговори з агресором. І в цей момент у мене тільки одне запитання.

А що в цьому випадку Київ має намір Москві запропонувати?

Скасування західних санкцій? Але цей варіант у Москви був спочатку. Кремлю досить було зупинити дестабілізацію на Донбасі, щоб знову повернутися на європейські ринки. Замість цього Москва постаралася адаптувати свою економіку до нової реальності, переклала тягар витрат на власних громадян і продовжує нарощувати золотовалютну стійкість. Санкції лише погіршили побут російського обивателя, але цей самий обиватель ніяк не впливає на політичний курс своєї країни.

Скасування українських санкцій? Смішно. Ці обмеження вводились як відповідь на російські санкції проти України. Їх скасування може бути принциповим лише для тієї частини вітчизняного бізнесу, який зав’язаний на російський ринок, але аж ніяк не для Москви.

Повернення Москви в світову політику? Так вона звідти і не йшла. А питання доступу російських делегацій до міжнародних організацій прекрасно вирішується і без урахування позиції Києва. Що недавно продемонструвала парламентська асамблея Ради Європи.

Добросусідські відносини? А це неможливо через анексію Криму. Долю півострова Москва відмовляється обговорювати, а Київ не може вивести її за дужки. Банкова може спробувати торгувати темою українського півострова, але це загрожує внутрішньою дестабілізацією.

Можна і далі перебирати нечисленні варіанти, але це все не має сенсу. Особливість у тому, що Києву нічого запропонувати Москві. Якщо Україна наполягає на своїй формулі миру на Донбасі — то Москві немає сенсу на ці пропозиції погоджуватися. Як мінімум, доти, доки від цього миру не залежатиме стійкість російського режиму.

А тому я не вірю в перспективу подібних переговорів. Те, що ми спостерігаємо — це битва взаємовиключних сценаріїв. Перемога Києва означатиме програш Москви. І навпаки.

У 2014 році Росія відібрала у нас території. Відповіддю стало набуття Україною суверенітету. Через п’ять років Москва намагається зробити зворотний обмін. Пропонує повернути частину вкрадених територій в обмін на суверенітет. І я поняття не маю, навіщо Україні на це погоджуватися.

Джерело

Загрузка...

Реклама

загрузка...

Поширюйте матеріал

попередня статтяБитва Трамп-Байден. Чому Україна може програти
наступна статтяШобы светлый след, или Чумаком по Матиосу
Загрузка...