Можна по-різному ставитися до Андрія Парубія як політика і колишнього голови Верховної Ради, критикувати його самого і команду, членом якої він був і якої є нині, але кримінальне провадження проти нього за захист української державності в Одесі – це гра на ворога і бєспрєдєл з правової точки зору.
І при всіх моментах – люби, Боже правду – саме за головування Парубія Верховна Рада ухвалила дуже багато критично важливих для майбутнього нашої держави законопроектів: мовний закон, декономунізація і тд.
Тепер же ДБР звинувачує його у створенні угрупування, метою якого було вчинення масових заворушень 2 травня 2014-го року в Одесі. Вдумайтеся, на шостому році війни в слідчих державного органу в демократичній країні повертається язик назвати учасників Революції Гідності, які і вибороли своєю кров’ю для нас цю демократію, «громадським озброєним угруповуванням».
Я нагадаю, що якби не події в Одесі в травні 2014 року – ми б мали ще одну російську терористичну квазі-державу на півдні України.
Саме російські найманці першими відкрили вогонь з автоматичної зброї по учасниках мирної ходи за європейську, єдину Україну в Одесі, вбили людей та спровокували насилля.
Шановні слідчі ДБР, ви б не мали де працювати і на чому писати свої безглузді звинувачення, якби так звані «громадські озброєні угруповування» не зупинили тоді ворога на Півдні. Якби не вони, ніякого ДБР, ба більше й України не існувало б в принципі – подумайте про це.
В цивілізованих країнах за ваші звинувачення громадянину б видали державну нагороду, в нас хочуть посади в тюрму.
Це криве дзеркало нашого павосуддя і нашої влади. Вони дозволяють путінським холуям не тільки жити в Україні, а й обслуговують їх політичні інтереси. Що далі? Саджати ветеранів війни за «убийства мирного населения» чи засудження Майдану, як «свержение конституционного строя»? «Гражданская война»? Федералізація?
Реванш впевнено крокує по головах «зелених» депутатів і чиновників. Для них війна – це «конфлікт», мова – «какая разница», 2 травня – «масові заворушення», побиття людей на Майдані – жарти про «эбонитовые палочки». Україна й українське для них чужі, дуже скоро вони стануть такими для неї та її людей.
