Ідея запустити чи то російського чи то колаборантського “генерала” Якубова “інспектувати” позиції ЗСУ під час фактичного правового режиму “стан війни” – одна з найгірших з точки зору забезпечення власної безпеки чинною українською владою.
Українці – не білоруси, де жінки борсаються в руках організованих груп невстановлених осіб, а чоловіки чи то пішли в партизани чи то їх там уже, взагалі, немає. Хтось із наших вояків мав би того “генерала” від сепаратистів під час “інспектування” пристрелити. Це виглядало б цілком природно як для нас, українців. Проте в ОП, мабуть, не українці, тож не прорахували такої ймовірності. І її наслідків.
А наслідком стало б неминуче притягнення бійця до кримінальної відповідальності за розстріл колаборанта чи агресора на лінії фронту. Що, з ще суворішою неминучістю, призвело б до справжнього бурхливого й невблаганного повстання українського народу. Разом з армією. З усіма відомими наперед наслідками. Владі, аби не бути ростерзаною, довелось би зняти звинувачення з бійця й негайно оголосити дострокові вибори президента. Не менше.
Таким чином, автор ідеї “інспектування” бойових позицій представником агресора, – думав про те, чи ні, – міг призвести до ліквідації (в той чи інший спосіб) чинної влади в Україні й, можливо (з уваги на неминуче загострення бойових дій на лінії фронту), до початку визволення Донбасу.
А бієць, що випустив би кулю в агресора чи колаборанта, не лише ввійшов би в усі підручники з історії України, але й, у разі бажання, міг би зробити блискучу кар’єру в українських Збройних силах чи й у політиці.
