Учора Роман Чайка після ефіру нагадав, якими совками прийшли у владу Кравчук і Кучма і як, згідно невідворотної логіки процесу, вони стали-таки українськими президентами.
Сьогодні про неминучу еволюцію Зеленського до «армії, мови, віри» написав Портников. Я згадав при цьому і те, що перші місяці Порошенка московська пропаганда не чіпала. Пастора, Яценюка, Авакова з Парубієм (хунту) мочили з усіх гармат – натомість Порошенку «давали шанс». Та й він, як розповідають, нетривалий час мав ілюзію, що зможе якось знайти компроміс і припинити війну з Москвою. Але дуже швидко все зрозумів (особливо, після Іловайська), і московити оголосили його ворогом номер один.
То чи може щось подібне статися з президентом Зеленським (зазначте, я тут не масштаб особистостей порівнюю, а еволюцію поглядів -К.В.)? Щиро сподіваюся, що так, хоча й маю сумнів, чи вистачить там там правильних кісток, аби на них змогло нарости українське м‘ясо.
