Чому такий великий розрив між Порошенко і Зеленським

Певною мірою новий кандидат дійсно об’єднує країну. Інша річ, що це тимчасово.

Розрив між кандидатами, про який стало відомо з даних соціальної групи «Рейтинг», значною мірою прогнозували ще в березні. Тоді за Зеленського збиралися голосувати 26,6% виборців, за Порошенка – 17%, і було значно більше тих, хто не визначився. Нині ж потенційна кількість виборців Зеленського збільшилась з 26,6% до 51%, а Порошенка – лише на 4%. І поменшало тих, хто не визначився.

Думаю, що на це вплинула перемога Зеленського, а також події після того. Факт перемоги просто продемонстрував, хто фаворит. А також посилив позитивні очікування і в прихильників Зеленського, і в тих, хто в опозиції.

Крім усього іншого, соціологи також запитують у людей, хто переможе. Це не рейтинги, а показник упевненості. Якщо виборці того чи іншого кандидата впевнені, що він переможе, то це означає, що вони прийдуть і проголосують за нього. Це стало однією з причин поразки Гриценка: лише третина його виборців вірила в те, що він переможе. І багато хто проголосував за інших саме через це.

Нині ж 61% вірять у перемогу Зеленського. Ця цифра більша за його рейтинг, тобто таку думку поділяє і частина прихильників Порошенка. Все це свідчить про злам у настроях.

Ще один момент – позитивні очікування. Хоча це і пастка на майбутнє. Кількість песимістів зменшилась, і тепер 30% українців вважають, що події розвиваються у правильному напрямі. Особливо показовим є те, що 83% переконані: країні потрібні радикальні зміни. Це запит як від прихильників Зеленського, так і частини прихильників Порошенка. І в цьому випадку ідеологія кампанії Зеленського, зокрема його гасла про вибір між минулим і майбутнім, більше відповідає настроям.

Не знаю чому, але всі ці «дебати про дебати» та неоднозначна ситуація з аналізами більше спрацювали на користь Зеленського. З розмов з колегами, які минулого тижня проводили фокус-групи, я знаю: багатьом з тих, хто не визначився – особливо поважним і по віку, і по статусу – не сподобалось, що Порошенко «повівся» на цю гру. Мовляв, це Зеленський нехай аналізи здає – від нього чого завгодно можна чекати. А тут серйозна людина, президент.

Велика кількість агресії з боку прихильників президента була, як на мене, ще однією причиною того, що в перший тиждень Зеленський переграв Порошенка. «Будемо перевиховувати виборців Зеленського бітою і автоматами», заклики до військового перевороту, «дебіли» – все це негативно вплинуло саме на тих, хто не визначився. Люди поміркованих поглядів таку агресію не сприймають, і тут я погоджуюсь: це вже за межами добра і зла.

Ідею з Путіним частково пояснюють дані соціальної групи «Рейтинг». Як виявилось, серед прихильників чинного президента мотив «я голосую не стільки за Порошенка, скільки проти Путіна», досить сильний. Тобто ця технологія працює, і дещо розширює електорат, але навряд чи буде такою ж ефективною у другому турі. Можливо, таким чином намагались завербувати войовничих патріотів, які голосували за Гриценка, Смешка і Кошулинського. Та цього замало.

Гра на войовничих гаслах – небезпечна. А країна ще до виборів була в стані неврозу – знаю про це і від психологів. Даються взнаки війна, постмайданні конфлікти і багато іншого. І треба знімати протиріччя, що, на превеликий жаль, залишились. Тому я і вкрай критично ставлюсь до кампанії Порошенка: таке протиставлення Заходу і Сходу є повторенням кампанії Януковича, тільки з протилежним знаком. Адже казати, що ось ми справжні українці, а всі інші малороси й зрадники – значить свідомо розколювати країну.

Відтак певною мірою Зеленський дійсно об’єднує країну. Інша річ, що це ситуативне і тимчасове об’єднання. В цьому сенсі поміркована та абстрактна – це критикується, але нехай краще так – програма Зеленського знімає ці проблеми. Позитивна риторика, візуальні образи, емоції – це дещо знімає розбіжності між різномовними регіонами.

Кандидатура Зеленського виконує важливу психотерапевтичну функцію на виборах. Я це вітаю, але попереджаю: все це тимчасово. Розчарування значної частини його прихильників неминуче. І Зеленському треба до цього готуватись.

У нього буде мало часу: менш ніж через півроку після інавгурації відбудуться парламентські вибори. У багатьох українців дуже завищені очікування – і на Сході, Заході та в Центрі вони різні. А якщо не вдасться швидко призначити свого генпрокурора, а потім ще з’ясується, що наша правоохоронна машина – не кажучи вже про судову – працює повільно та не надто ефективно? «Весна прийде – саджати будемо», обіцяли вони. І люди про це спитають.

Розчарування буде, питання лише в масштабах. Тим 83%, які чекають на радикальні зміни, треба показати свою готовність. Якщо частина суспільства це прийме і дасть певний аванс – втрати будуть не такими великими. А якщо нова команда буде надто довго пристосовуватись до своїх статусів і повноважень, тоді розчарування може стати і більшим.

Джерело


Загрузка...