Резонанс справи Надії Савченко досягне апогею у вересні

Доброго ранку, мої невгамовні і спраглі до знань друзі!

Дідусь після плідних вихідних знов заступає на стражу мірового порядка та привично займає своє місце на бойовому посту сільського наблюдатєля за світовими подіями. Сподіваюся, всі ви в доброму настрої і працюєте, множачи добро та зміцнюючи матеріальне благополуччя своїх сімей.

Останній робочий тиждень літа буде коротким, але рвать змісця в кар’єр не варто, тому входимо в робочий ритм плавно. Починаючи з перерви на каву. Заварили вже? От і славно. Приступаєм.

Ситуація з полоненими, єслі розглядати її в качестве індикатора общого состоянія умонастроєній в Кремлі, свідчить, шо в Кремлі всі безнадьожно рехнулися, надєжди на їхнє одужання нема. Значить евтаназія. Фізична чи політична – неважно. Існування Хуйла як живого существа суперечить законам живої природи, природа незабаром видавить його із себе, як ненужний і неестетичний прищ.

Олег Сєнцов, етот ізвесний тіраріст і екстремал, которий по версії слєдствія ганявся з сокирою за пам’ятніком Лєніну в Сімферополі і мечтав взорвать там всьо, что дорого сєрдцу русскаго челавека, а потом коварно перекопавши перешийок одбуксірувать Крим в Ізмаїл, сьогодні вислушає приговор “суду”. Ранєє обвінєніє запросило для етого русофоба і талановитого російськомовного митця 23 года ув’язнення. Хотя нічого существенного пред’явить Сєнцову не в состоянії. Лєнін спясся бегством і січас живеє всєх живих стовбичить собі в Сімферополі на прежнєм постаментє, і сам Крим находиться в точном соответствії до попередніх географічних координат. Но Олегу всьо же впаяють срок, шоб знав. І шоб усі кругом знали – у Кремлі сидять дебіли, з которими лучше не связуваться.

В ділі Наді Савченко та же картіна, только жостче. І резонанс буде мощнєє. Нєсмела попитка “суда” в ростовському Донецьку збагрить із себе це неприятне діло в Москву, успіхом не увінчалася. Ростовські “судді” вигребли на прошлой нєдєлє від Кремля чуствітєльні оплєухи та вернули справу Савченко назад, в Донєцк. Ті ігрища мало на шо вліяють, однако свідчать про атмосферу нєуверенності, яка царіт в провінційних кругах російського кривосудія. Шо нам на руку.

Вообще-то перенос суду з Москви в ростовський Донецьк нєсомнєнно ошибка кремльовських сценаристів. Їм нада було і суд над Сєнцовим і над Савченко завершить одновременно, ще влітку, пока мірова общественность отдихає в отпусках. Москва, відімо, так і планірувала. І якби діло Савченко довірили поднаторевшому в грязних ділах Басманному суду, то басмани би упоралися за тиждень. Но Кремль рішив збросить неприятності у провінцію, там впаять каждому по “двадцаточке” і умивши руки з дєланним равнодушієм наблюдать за недовольним роптанієм міровой общественності. Однако в ростовськом Донєцке сидять обикновенні районні судді. Которі привикли тихенько брать хабарі за хазяйственні тяжби ілі рішать чия коза завдала більше шкоди сусідському городу. А тут на них звалюється діло без перебільшення планетарного масштабу, за яким вніматєльно наблюдають глави самих мощних держав світу. Неудівітєльно, шо ті районні судді не на шутку отетеріли, вкриваються липким потом, а вночі сплять, як немовлята – то плачучи, то всираючись.

В любом случаї проізошол який-то збой, діло Савченко плавно перетікає у вересень, значить резонанс від процесу буде значно більшим. Ще й неопитний міськ-районний суд обізатєльно десь накосячить, столичні адвокати йому ошибок не простять і накажуть по повній. Язикатих і умних двокатів судді тоже бояться, як огня, а це нам також на руку. Ну і понятно, шо Герою України Надії Вікторівні Савченко вони рота тоже не закриють. Надя уже січас во всєуслишаньє назває презідєнта РФ “мразью” і дідусь подозреває, що її словниковий запас цим словом не ісчерпується.

Справи Сєнцова та Савченко стали одними з пунктів повестки дня учорашньої зустрічі Пороха з бундесфрау Меркель. На зустрічі присутствував также верний оруженосєц бундесканцлєрін Франсуа Олланд, которий работає в Парижі презідєнтом Франції. І це тоже індикатор умонастроєній среді політічеських лідєров Запада, которі чудєсно понімають, шо єдина причина, яка тримає за ґратами наших громадян – Хуйло собственной персоной.

Берлінська зустріч аж ніяк не нагадувала виволочку Пороху со сторони уставших європейських лідєров, як це питається преподнести руссіш-пропаганда, якій вторять особо одарьонні журналісти та політолухи в Україні. Напротів, Пороху наговорили багато приятних слов, но він ошибеться, єслі прийме ці слова в свій адрес. Германія і Франція дємонструють підтримку Україні і те, що ця зустріч проізошла в день народження країни достаточно символічно. Нєсколько странно, шо по ітогам зустрічі не було спільної заяви лідєров трьох стран і в связі з цим дід дивиться на Пороха вопросітєльно.

Да! Парад у Києві і прочі торжества по случаю 24-ї річниці Незалежності України пройшли харашо. Радує, що цей день стає святом для небайдужих громадян, що було видно навіть по кількості людей у вишиванках. Хороша традиція, красива. І для майстринь-рукодільниць прибуток. Добре також, що держава покашо не сильно псує свято офіціозним ідіотизмом, все в рамках прілічій. Промову Порох врезав непогану , от тільки йому варто пам’ятати, що нішо так не красить українського політіка, як лічна скромность. Тому не нада прямим текстом видавать потайонні мрії, шо твої слова будуть цитірувать через сто років. Може будуть, а може й ні – то справа нащадків. А тебе чують сучасники, потому побільше лічной скромності. Ну і умнічать цитатами Липинського тоже не варто. Достаточно було і Ліни Костенко.

Сам факт, що українській незалежності вже 24 роки дає дідові підстави з оптимізмом дивитися в будуще. У 1991 році дід, оглядаючи унилу УРСР, не був уверен, шо державна незалежність України – всерйоз і надовго. А зараз уверен. І небезпідставно. Напомню, шо в міжвоєнний період лімітрофні держави типу прибалтійських країн насолоджувалися своєю незалежністю лише 20 років. І цього виявилося достатньо, щоб і литовці, і латиші, і естонці навіть в рамках СССР почували себе відсторонено від совка, будучи по суті внутрішнім радянським закордонням. Дід це до того каже, що точка невозврата пройдена, Україна залишиться незалежною і з цим уже нічого не поробиш. Як би Хуйло не трепихався.

Тєм временєм, задворки человечества живуть своєю, насищеною прикольними собитіями, жізнью. Хуйло уверенно веде страну к блєстящому будущому, яке дуже сподобається всім злопихатєлям і оголтєлим русофобам. Дід русофобом не являється, но сочуствія к раболєпному народонасєлєнію РФ не іспитує. І наблюдає за тамошніми собитіями з іронічним прищуром.

Шо ми відім? А ми відім, як Хуйло весь потний от напряженія і усталості усілєнно заталкує Росію в укромноє і тьоплоє место между ягодіцами Китайської імперії. Ще до недавнєго времені Китай благосно улибався мружачись від лоскотки, но случилися неприятності на фондових біржах і Китай жостко напрягся. Хуйлу було указано, шо єслі воно хоче «Силу Сібірі», то нехай сам і строїть. А мандарини потом приїдуть на проверку построєного і подумають, чи купувать той газ, чи ні.

Перегрев китайської економіки, о чом раптом заговорили досєлє мирно спящі економісти чреват інтересними послєдствіями і многими вигодами для развитих стран міра. К числу котрих Росія не относиться і інтересна Китаю в качестве території для економічної експансії з целью преодолєнія нинішніх економічних тродностєй. Простими словами – китайці Хуйлом грязно попользуються і викинуть на смітник. Нехай потом іде іжалується на них в ООН і в Гаагу.

Например, Забайкалля, які в свойо врем’я відстояв для Москви в боротьбі з китайцями засланий у Сєлєнгінськ гетьман Дем’ян Многогрішний, постєпенно все більше осваюється житєлями Поднєбесной. І китайські мандаріни вже не стісняясь приїзжають в ті края до своїх земляків, окидуючи землі хазяйським оком і помічаючи шось в блокнотики.

Правда дєнєг, на які так уповає Хуйло, Пекін давать не желає. І на міровой арені Хуйла не поддержує. А натомість взяв і підписав соглашеніє з заклятим врагом русскаго міра – з проклятими США. І не просте соглашеніє – а воєнно-тєхнічеське. Інтєресно, а Хуйло про це знає? Іллі йому постіснялися доложить о таком коварном шаге китайських друзєй та бліжайших партньоров по ШОС і БРІКС?

Кроме того, добриє кітайскіє друзья усілєнно клєпають вісім крупнєйших танкерів для постачання скрапленого газу і не скривають, шо работатимуть оті танкери на лінії США – Європа. Содєйствуя таким образом вибиванню Газпрома з європейського ринку. Тєм болєє, шо уже січас Норвегія поставляє в Європу більше газу, чим Росія і Газпром остається монополістом лише в еротичних снах стареющого кремльовського баклана. А за 2-3 роки російський газ європейці купуватимуть в Росії разве шо із жалості і требуя великі скидки. Так шо Газпром виживе лише єслі добра Україна согласиться на дешевий транзит. Шо, впрочем, сомнітєльно.

Но такі сложні матєрії для Хуйла нєпостіжімі і на таку далеку перспективу, як 2-3 роки воно не заглядує. Ротенберги страшно переживають, шо вбухають дєньжіщі в «Сілу Сібірі», після чого їм останеться лише йти пішки й босоніж у Київ та жебракувати під Лаврою. Така перспектива Ротенбергів пугає, вони прийшли до Хуйла з виряченими від іспуга глазами і потребували шото дєлать. Хуйло січас пакує чумайдани і собирається летіти в Пекін. На аудієнцію до імператора Сі Цзиньпіна. Знаючи яка зараз сложна ситуація в імператора Сі, лучного времені для провального візиту годі й придумать. – У бон вояж, Хуйлуша, у бон вояж.

Більше чим тривоги Ротенбергів Хуйла занімає вопрос як він виглядає на екранах тєлєвізорів. І як виглядатиме з трибуни Генасамблєї ООН, куди собирається полетіть у вересні. Січас відімо ведуться консультації з косметологами чи не пора зробить нові вприскування ботокса, бо шото ліком царь-батюшко стал дряблєнькій. Значить Хуйло оп’ять може ісчезнуть з радаров дєньков на десять. Красота – ето страшная сіла.

В Нью-Йорк Хуйла канєшно ж пустять і буде прикольно наблюдать за його приключеніями. Перепуганий Хуйло наверняка привезе з собою три самольота охрани, американцям це не понравиться, возможен мордобой і стички между сек’юріті Хуйла і охраною ООН. З понятним результатом. З трибуни ООН Хуйло розкаже, шо він хароший, а всі прочі – сволочі і нігадяї та удалиться під веселий регіт мірових лідєров. По тєлєвізору ватнікам покажуть монтаж, як всі Хуйлу аплодірують, а Обама сидить нещасний.

А вот красавіцу Валю Матвієнко, в б’юст которой врем’я от времені так любить поплакаться Хуйло, в Нью-йорк не пустили. Пендоси візу не дали. У п’ятницю до самого вечора бідна женщина ждала визова на собесєдованіє до американського консула. Не визвали. Ну разве ж не сволочі? І Валя, баба хоть і фактурна, но ума небольшого, нікак понять не може, шо день 1 березня 2014 года втпечатан у її біографію намертво. І її преступлєніє кальоним желєзом не витравить. Поетому, ніякі не Нью-Йорки, тільки Гаага. У наручниках.

На задворках человечества проісходять ще всякі малозначітєльні собитія тіпа попиток закрить доступ на Вікіпедію, шо нєсомнєнно визиває в широких кругах образованного меньшинства Росії бурлєніє і нєдоуменіє. Плотним слоям ватної біомаси Вікіпедія пофіг, вони всьо равно в інтернеті ходять лише у “вконтактік” та на порносайти.

Хуйло, кстаті, уважаємого Петра Алєксєєвича по случаю Дня незалежності України не поздравив і це добрий знак. Не хватало ще, щоб усяке хуйло марало наше свято своїми поздравлєніями. Але наверно і времені подписать тєлєграму в Хуйла не було – послє консультацій з косметологами Хуйлу занесли рішення Гаазького арбітражу, за яким Росія має компенсірувать збитки Нідерландам за судно “Арктік Санрайз”. Погуляв Хуйло якось, а вот і рахуночок за гуляніє. Хуйлуша тупо дивився в тєкст резолюції арбітража, а потом поклав на стіл, де уже лежить пухла стопка квитанцій на уплату разних компенсацій і судєбних іздєржок. Колічество квитанцій росте, пеня за несплату тоже і, таким образом, по ітогам геніального правлєнія царя Владіміра Красно Хуйлишко, Росія по міру пойдьот з сумой і клянча подаяніє та гуманітарну помощ. Дід подобну картіну вже бачив на власні очі, видно ще раз доведеться побачити.

Шо ще? Ага – рубль. Дохне рубль. Набіулліна зранку в спецовке і з вилами в руках розгружає вагони з долларами та євро, щоб спалить твьорду валюту в біржовій топці та якось удержать курс дєрев’янного. Аферісти дивляться на то пожаріще з ухмилками і гріють руки. Ватна біомаса взірає на курс рубля і нєдоумеває – нєужелі ето мстітєльний западний сир наносіт ответний удар. Пожар пока потушить не вдається, но Набіулліній із спецхранів подганяють нові состави. Робота спорітся, спецхрани порожніють.

Кохве допили? Тепер миєм чашки і до роботи. А то ваші роботодатєлі, обідяться, шо дід отвлєкає від роботи ценних сотрудніков і ламає робочий ритм предпріятія.

Зберігаєм бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю та всіх полонених, продовжуєм допомагати Армії, активно займаємся спортом і читаєм repka.club.
І слєдім, шоб віздє порядок був! А не то, шо січас

Свирид Опанасович

Загрузка...